В Україні у 2020 році на туберкульоз захворіли 540 дітей віком до 17 років (враховані як нові випадки, так і рецидиви). Переважно, це діти з вогнищ туберкульозної інфекції або з наявністю важкої супутньої патології, на тлі якої, в результаті зниження імунологічної реактивності, розвинувся туберкульоз. До речі, у 2020 році було виявлено на 33% менше дітей, які захворіли на ТБ, ніж у 2019 році. Але така динаміка викликає у лікарів побоювання — фахівці припускають, що це може бути просто своєрідний вплив пандемії Covid-19, коли посилена увага до коронавірусу та обмежувальні карантинні заходи призвели до зниження виявлення туберкульозу.
У дітей частіше розвиваються первинні форми туберкульозу, які виникають на тлі свіжого (як правило, не більше року), інфікування, коли організм ослаблений. Розвиваються ці форми туберкульозу зазвичай у дітей, що перебувають у сімейному контакті з хворим на туберкульоз та при масивному потраплянні інфекції в організм. Так діти «підхоплюють» туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, хоча можливі й генералізовані процеси з ураженням інших органів і систем організму. І це вже більш небезпечні прояви хвороби, яка може супроводжуватися виділенням бактерій. Окрім легеневої локалізації, вторинний туберкульоз паралельно може вражати нирки, нервову систему, очі.
Ті діти, яким діагноз «туберкульоз» вже встановили, отримують відповідне лікування.
Україна впроваджує сучасні підходи у лікуванні туберкульозу, якими чітко регламентовано, за яких умов передбачено стаціонарне лікування, а коли достатньо амбулаторного. До госпіталізації вдаються, як правило, у виключних випадках, якщо дитина має бактеріовиділення або потребує посиленого медичного нагляду під час прийому препаратів. На практиці ж вистачає прикладів, коли лікарі віддають перевагу виключно стаціонарному лікуванню. Відтак, багато дітей практично ізольовані від соціуму вимушено.
Але це, на думку фахівців, не є основною проблемою. До дітей, які хворіють на туберкульоз або які вже побороли недугу, ставляться насторожено. Стигма поширена з боку вчителів, батьків однокласників та, відповідно, і самих дітей та підлітків, до кола спілкування яких повертається вже здорова дитина.
Сьогодні й досі існують хибні стереотипи щодо діагнозу «туберкульоз» і суспільству важко прийняти той факт, що людина, яка вже приймає протитуберкульозні препарати або взагалі закінчила курс, АБСОЛЮТНО БЕЗПЕЧНА для оточуючих.
В Україні до вирішення перешкод, з якими стикаються діти, які хворіють на туберкульоз, підходять комплексно, — представники держави, медичної сфери, партнери від громадських організацій знаходяться у постійному діалозі і мають плани для вдосконалення нормативної бази, аби надання медичної допомоги дітям з туберкульозом враховувало не тільки їх фізичні потреби, а й моральні.
Відзначимо, що сьогодні харчування в умовах стаціонару та забезпечення пацієнтів протитуберкульозними препаратами на весь час терапії здійснюється державним коштом.
https://phc.org.ua/news/v-ukraini-prezentuvali-proekt-art-terapii-dlya-ditey-yaki-khvoriyut-na-tuberkuloz
